Вчителі важливі? Про статус педагога у п’яти епізодах

Україна точно потрапляє у число перших, коли говорити про найвищий градус ставлення до цієї теми.

Якби хтось складав рейтинг найбільш обговорюваних професій, то педагоги потрапили би у топ-5, а в жовтні – напевне очолили цей рейтинг. Адже Міжнародний день вчителя — це привід згадати перших вчителів чи наставників, які відіграли вирішальну роль у житті, а для когось — придбати ритуальний букет квітів чи коробку цукерок.

Україна точно потрапляє у число перших, коли говорити про найвищий градус ставлення до цієї теми. Так як, по-перше, у нас вже третій рік триває впровадження концепції Нова українська школа, і стільки ж років організація «Освіторія» проводить чудовий конкурс Global Teacher Prize Ukraine, що супроводжується хештегом #вчителіважливі.

Та яким практичним сенсом насичується ця важливість?

Епізод перший

Суботній вечір. Національна опера. На фасаді – банер Global Teacher Prize Ukrainе, підсвічений космічно-синім. На червоній доріжці зупиняється біла Tesla Model X. Двійко роботів допомагають леді та джентльменам у вечірньому вбранні почати тріумфальну ходу в напрямку глядацької зали. Це топ-10 кращих вчительок і вчителів України, які цього вечора щедро купатимуться у променях слави, отримуватимуть спеціальні відзнаки, нагороди і, нарешті — головну премію розміром 250 тис. гривень. Все навколо підкреслюватиме, що вчителі важливі.

Творча самореалізація і незалежна практика мають заохочуватися

Епізод другий

П’ятниця, вечір. Магазин «Продукти» десь на Печерську. Вчителька з гімназії, розташованої поруч, сповідується продавчині про свої педагогічні будні та нарікає на батьків, які тепер стали з екологічних мотивів менше дарувати квіти. Жаліється на всі органи влади і самоврядування разом узяті, бо зарплатню підвищувати не поспішають, а з сучасними учнями працювати так складно…

Епізод третій

Понеділок, день. Комітет Верховної Ради з питань освіти і науки. Робоча група розглядає законопроект «Про повну загальну середню освіту». Однією із депутатських правок пропонується вилучити зі законопроекту (а потім і з практики) поняття «типова освітня програма». Починається жвава дискусія. Нерідко з вуст далеко не найконсервативніших учасників лунає аргумент: це дуже ризиковано. Мовляв, більшість вчителів не спроможні розробляти власні програми, їм потрібно дати чітку інструкцію, що і як робити. Та й загалом — у школі працює дуже багато педагогів, яких би варто звільнити, але трудовий кодекс не дозволяє.

Епізод четвертий

Житомирщина, невідомий кілометр траси Київ-Ковель. Педагоги вийшли на дорогу з плакатами «Віддайте зароблене», «Де наші зарплати?» У такий спосіб вони намагалися привернути увагу до проблеми зі систематичною затримкою виплат заробітної платні.

Епізод п’ятий

Хакатон з програмування на Scratch. Вчителька математики та інформатики однієї з полтавських гімназій разом зі своїми учнями працює над прототипом автокерованої машини. Неймовірні емоції, коли усі сенсори підключені й робот на колесах починає оминати перешкоди. Для 13−14 річних хлопців і дівчат закони фізики, електроніка, математичні формули і програмування відразу набувають практичного сенсу. А головне — командна робота сприяє порозумінню і роботі на результат.

Що об’єднує усі ці епізоди? Вразливість становища вчителя і потенціал впливу його професії. Вони як підводна і надводна частина айсбергу. Його форма і щільність — результат очікувань від вчителя, сформованого розмовами батьків, репортажами медіа, вербальними і невербальним меседжами політиків, урядовців і лідерів думок.

Як забезпечити умови, щоб вчитель почувався гідно, а разом з ним — і його учні? Ось кілька гіпотез, які хочу запропонувати для обговорення.

1. Змістити наголоси у сприйнятті змісту роботи педагога. Із виконавця програми він має стати її творцем, з чемпіона зі заповнення журналу і перевірки зошитів — у спеціаліста з людського розвитку. Global Teacher Prize, EdCamp, інші різноманітні фестивалі та тренінги — дуже добрий фермент для трансформації сприйняття, але його вистачає лише на короткі спалахи свят, а він дуже потрібен у буднях.
2. З тотального підлеглого вчитель має перетворитися у суб’єкта трудових відносин, чиї права і повноваження чітко окреслені контрактом із адміністрацією школи, а також меморандумом про співпрацю сім’ї та навчального закладу.
3. Якість роботи і її результат у вигляді «доданої вартості» освітнього процесу важливіша за кількість часу, який на це знадобився, і роки, проведені за роботою в школі.
4. Творча самореалізація і незалежна практика мають заохочуватися. Написання книжок, проведення тренінгів, надання консультацій поза школою (не плутати з репетиторством) — таку діяльність слід вітати, якщо вона не заважає досягати обумовленого контрактом результату.
5. І, нарешті, про гроші – базова ставка має збільшитися, а премії і надбавки — передбачатися за додаткові завдання та їх складність.

Микола Скиба, експерт напрямку “Освіта” UIF

 Вперше опубліковано: HB

Команда UIF

Адміністрація