30 бер. 2017
Коментарі Внутрішня політика Аналітика Микола Скиба

​Доброчесність в українській освіті: рівняння з багатьма невідомими

  • Коментарі: 0
  • Перегляди: 910
​Доброчесність в українській освіті: рівняння з багатьма невідомими
Міжнародна комісія виявила 8 кричущих проблем в освіті України

​Доброчесність в українській освіті: рівняння з багатьма невідомими

Автор: Микола Скиба
30 бер. 2017 16:57

Наступного року Україна вперше візьме участь у Програмі міжнародного оцінювання учнів PISA, що проводиться під егідою Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Перед цим експерти ОЕСР здійснили Огляд на тему доброчесності в освіті України 2017. На цьому тижні документ був презентований у Міністерстві освіти України та Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Висновки міжнародних експертів – це своєрідне домашнє завдання для всіх, хто зацікавлений у якісних змінах в освіті.

Оглядова команда виявила вісім проблем із доброчесністю в українській освіті:

1) доступ до шкільної та дошкільної освіти за неофіційними домовленостями;

2) неналежне використання батьківських внесків до шкіл, зокрема – рух готівки, непрозорість, неповне звітування тощо;

3) неналежне визнання навчальних досягнень у початковій і середній освіті – коли оцінки навмисно занижуються або завищуються;

4) приватні додаткові заняття від учителів у класі, або іншими словами – репетиторство;

5) шахрайство в закупівлі підручників;

6) корумпований доступ до вищої освіти (тут передусім ідеться про доступ до магістерських програм);

7) навчальна недоброчесність у вищій освіті – плагіат, імітація наукових досліджень;

8) неналежне визнання навчальних досягнень у вищій освіті – знову ж таки про оцінювання.

До кожної з цих проблем додаються детальні рекомендації щодо їх розв’язання. Проте, це не покроковий план дій, а радше – напрямки для подальшої дискусії та політичних рішень.

Суть зводиться до зменшення стимулів та можливостей для зловживань в освіті.

Скажімо, для розширення доступу до якісної шкільної освіти Огляд рекомендує Україні застосувати загальну доступність освіти на початкових рівнях і відкласти у часі відбір учнів до «елітних шкіл», викорінивши систему тіньового доступу. Для цього необхідно переглянути наявні процедури вступу до шкіл. Зокрема, розробити чіткі критерії оцінювання, зберігати записи та результати вступних іспитів. Для сімей має існувати проста й зрозуміла система оскарження рішень щодо вступу у разі порушення правил.

Щодо викорінення плагіату у вищій освіті експерти вважають, що наслідки за невиконання принципів доброчесності для університетів мають бути чіткими й неухильними. Наприклад, відкликання акредитації для університетів та адміністративні санкції аж до відрахування для студентів, які видають куплені курсові та дипломні роботи за свої власні.

Раніше МОН ініціювало процес створення репозитарію академічних текстів. Завдяки цьому інструменту буде значно більше можливостей перевіряти роботи на наявність плагіату.

Чому це так важливо?

Тенденція останніх двох десятиліть – освіта стає все більш глобальним явищем й активно долає рамки внутрішніх питань окремих держав. Це зумовлено комплексом причин, одна з них – мобільність людського капіталу. Завдяки розвитку транспортної інфраструктури і високим технологіям висококваліфіковані спеціалісти мають змогу утворювати міжнародні команди, працювати дистанційно та при потребі оперативно переміщатися туди, де в цей момент їх чекає найамбітніший виклик. Отже, якість освіти в кожній окремо взятій країні істотно впливає на глобальний економічний і соціальний ландшафти. Тож цілком закономірно, що питаннями якості освіти в останнє десятиліття опікуються не лише міжнародні організації, що спеціалізуються на гуманітарних питаннях на кшталт ЮНЕСКО, але й такі гравці, як Всесвітній економічний форум у Давосі чи згадувана тут Організація економічного співробітництва та розвитку (OECP).

Українці та українки – не виняток: кількість тих, хто прагне здобувати вищу освіту за кордоном та працювати у міжнародних компаніях, або вивести власний стартап на міжнародний рівень, зростає. Ті, хто спеціалізується у таких сферах як програмування, біотехнології та медицина – у зоні особливої уваги «мисливців за головами». На ставлення до наших молодих співвітчизників, на їхні успіхи чи невдачі поруч із рівнем освіти, отриманим на батьківщин, істотно впливає освітня культура, із якої вони вийшли.

Про те, що ще зроблено у цьому напрямку формування клімату доброчесності, прозвітувалася Міністр освіти. Так, позбутися необхідності в репетиторстві, на її думку, допоможуть 2 структурні зміни: створення старшої трирічної профільної школи та підвищення соціального статусу вчителя, – наголосила пані Міністр. Відповідна інформація є на сайті МОН.

Проте, ключовим питання залишається таке: хто візьме на себе відповідальність за системні зміни та зможе довести їх до стану незворотності. Про низку кроків у напрямку зміцнення доброчесності також прозвітувалася Міністр освіти і науки Лілія Гриневич, однак чи достатньо на сьогодні у команди реформаторів важелів впливу та критичної маси?

Питання ускладнюється й низкою суперечностей, які вислизнули з поля зору експертів. Скажімо, якщо слідувати логіці запропонованих у звіті рекомендацій, то одні нововведення (скажімо, інструмент відрахування студентів) буде торпедуватися студентським організаціями, інші (як-от: позбавлення університетів ліцензії – ректорами). Проти контролю над системою репетиторства можуть виступити як батьки, які зацікавлені в зручному для них способі розв’язання питання з успішністю дітей, так й окремі педагоги. Формування ореолу елітності та успішності навколо окремих шкіл вигідно адміністрації й викладачам, оскільки це впливає на кар’єрне просування та можливість наповнення шкільних фондів за рахунок бюджету батьків.

Схоже, що розв’язати низку проблем із недоброчесністю можна лише в ейнштейнівський спосіб. А саме, піднятися на вищий порядок мислення по відношенню до того, на якому згадані проблеми освіти були створені.

Серед іншого, варто переглянути фундаментальні принципи навчальної успішності та оцінювання знань і навичок. На сьогодні вона сприймається й переважно використовується як інструмент покарання. Слід змінити його на інструмент дієвого зворотнього зв’язку.

Крім індивідуальних стандартизованих тестів мають запрацювати такі інструменти як оцінка портфоліо виконаних проектів, оцінка спроможності до розв’язання проблем, що не мають однозначної відповіді (complex problem solving), спроможність до роботи в команді, коли підказувати буде не лише дозволено, але й потрібно тощо. Подібні підходи вже застосовуються в країнах, які демонструють високі показники за рейтингом PISA. Для переходу на нову модель навчання та оцінювання необхідно модернізувати наявні центри оцінювання, повністю комп’ютеризувати процес введення й обробки даних із зовнішніх іспитів та відповідним чином навчити персонал.

Підписатися на новини