Закон «Про Службу безпеки України»: потрібно врахувати принципові поправки до другого читання

28 січня 2021 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні новий закон «Про Службу безпеки України».

Експерти Українського інституту майбутнього критикували деякі базові положення, закладені в основу законопроєкту, і пропонували альтернативні підходи. Проте ухвалення навіть цієї редакції дає шанс для проведення серйозної реформи СБУ. До законопроєкту подано сотні поправок, які будуть розглядатися робочою групою та профільним комітетом. Серед поправок є принципові зміни, які можуть викликати тривалі дискусії, але які є необхідними для проведення реформи.

Текст, ухвалений в першому читанні, надає розширені повноваження Службі безпеки щодо впливу на засоби масової інформації та політичні партії. Так, пропонується надати СБУ право закривати діяльність ЗМІ без судового рішення. На думку правозахисних організацій, така норма є недоцільною і приведе до виникнення загроз свободі слова в Україні. В разі порушення законів України та умов ліцензії припинення діяльності ЗМІ повинно відбуватися через рішення суду, із забезпеченням змагальності сторін. Те ж саме стосується можливостей для закриття політичних партій. Якщо партія порушує Конституцію України та законодавство – потрібно використовувати наявні правові механізми для припинення антиконституційної діяльності. Так само повинно бути вилучено норму про можливість скасовувати реєстрацію кандидатів на виборах за поданням СБУ без рішення суду та без можливості судового оскарження таких рішень.

Втручання спецслужби у приватне та сімейне життя особи повинно відбуватися лише за наявності відповідної санкції суду, як це і регламентоване законодавством про оперативно-розшукову діяльність. Навіть в умовах військової агресії принципи захисту прав людини повинні бути дотримані. Особи, затримані органами СБ України, повинні мати право на телефонний дзвінок, на правову допомогу, а співробітники спецслужби так само повинні представлятися та показувати свої документи при затриманні особи.

Не мають достатнього обгрунтування положення про відкриття для СБУ доступу до банківської таємниці, проте це може створити лише додаткові ризики.

Представники СБУ наполягають на збереженні функції контррозвідувального захисту економіки. Для цього пропонують зберегти право заходити на підприємства, на митні пости, давати обов’язкові до виконання приписи суб’єктам господарювання. Критики цього підходу застерігають від ризику втручання у підприємницьку діяльність, перешкоджання бізнесу та формування корупційних механізмів. Ефективним варіантом компромісного рішення може стати збереження повноважень спецслужби по протидії економічному шпигунству, але при виявленні таких фактів – оперативна розробка та інформування керівництва підприємств чи уповноважених правоохоронних органів. Без права зупиняти розмитнення контейнерів чи інших інструментів прямого тиску на бізнес. Подібний підхід має бути і у розробці організованих злочинних угрупувань – лише в разі виявлених контактів із установленими шпигунами, і в координації з профільним правоохоронним органом.

Моніторинг договорів про державно-приватне партнерство також виглядає як створення надлишкової функції для СБУ, яка дасть важелі для втручання в економічні процеси, але досить опосередковано відноситься до захисту національної безпеки.

Так само надмірними функціями є можливості втручання СБУ у діяльність інших органів. До прикладу, пропонується норма про включення офіцерів СБУ у конкурсні комісії по призначенню прокурорів на адміністративні посади та конкурсні комісії державної служби. Якщо СБУ має інформацію про антидержавну діяльність кандидата – вона може подати цю інформацію членам комісії, проте участь представники СБУ у всіх конкурсних комісіях є надмірним розширенням повноважень.

Законопроєкт повинен бути значно посилений через запровадження механізмів парламентського і цивільного контролю за діяльністю СБУ. Не можна послаблювати прокурорський нагляд і робити його суто формальним і автоматичним. Спецслужба повинна працювати в правовому полі України, хоча і з урахуванням специфіки діяльності. Але, до прикладу, декларації керівного складу повинні бути так само публічними, як і активи керівників органів влади. Для оперативних співробітників під прикриттям і зараз існують дієві механізми захисту їх персональної інформації. Нормативно-правові акти СБУ з питань, що зачіпають права, свободи і законні інтереси людини, повинні проходити державну реєстрацію, у випадку потреби – з дотриманням режиму секретності.

Перераховані проблеми є «червоними лініями» для підготовки законопроєкту до другого читання. Якщо законодавці відмовляться їх врахувати – в такому вигляді реформа може принести більше шкоди, аніж користі, і в такому разі законопроєкт краще буде відхилити й готувати новий – із чітким дотриманням інтересів суспільства і за кращими європейськими зразками.

Ігор Попов, експерт з політичних питань