Відходи від знесення, будівництва та пошкоджених будівель у військовий час

В результаті військових дій, розпочатих росією в Україні, було зруйновано або пошкоджено значну кількість об’єктів цивільної та транспортної інфраструктури. Велика кількість з цих об’єктів не підлягає відновленню та має бути демонтована, а відходи, що утворилися, мають бути вивезені у безпечні місця для подальшої їхньої утилізації.

Які справи насправді з відходами, що утворилися в результаті руйнувань і що з ними робити – питання на сьогоднішній день дуже актуальне.

Для того, щоб розібратися в цій темі, розглянемо поетапно всі кроки, пов’язані з поводженням з відходами від знесення, будівництва та пошкоджених будівель у військовий час.

1. Безпека

Перед проведенням будь-яких робіт, пов’язаних із розбором завалів та демонтажу зруйнованих будівель, насамперед їх необхідно убезпечити від потенційного знаходження в них вибухонебезпечних предметів. Цю роботу проводять спеціалісти української служби надзвичайних ситуацій. Тільки після висновку ДСНС про проведене обстеження та розмінування об’єкта можна приступати до робіт на ньому.

2. Власність майна

Для початку робіт із зносу або вивезення матеріалів, утворених внаслідок руйнувань, необхідно врегулювати правові відносини із власниками зруйнованого майна. Можливі випадки, за яких будівля не зруйнована повністю, та власники можуть вимагати допуску до їхньої власності. У цьому випадку необхідно визначити аварійну ситуацію та доцільність допуску до вцілілих приміщень. У будь-якому разі, відповідальний/виконавець робіт зобов’язаний отримати дозвіл/договір від власника майна про доступ до цього майна, а також про перехід права власності на відходи, отримані у процесі демонтажу.

3. Відповідальний за організацію робіт

На даний момент відповідальність за організацію проведення робіт бере на себе виконавча влада в особі місцевих органів самоврядування та військовими адміністраціями. Підготовка нормативних документів, інструкцій, правил, згідно з якими місцеві органи самоврядування здійснюють організацію робіт проводиться профільними міністерствами та КМУ (в обов’язок яких входить формування політики держави у цьому питанні).

4. Виконавець робіт

Для забезпечення робіт з демонтажу зруйнованих будівель необхідно визначити виконавців та їхнні матеріально-технічні можливості.

Типи робіт:

– демонтаж

– транспортування відходів

На даний момент в Україні немає компаній, здатних надати комплексну послугу з демонтажу та вивезення відходів. Тому необхідно залучати різні компанії, які спільними зусиллями можуть надати цілісну послугу.

Основна проблема – це не достатньо спеціалізоване обладнання з демонтажу будівель. Це екскаватори зі спеціальними насадками, а також дробарки для твердих будівельних матеріалів. Здебільшого власники такої техніки в Україні, приватні компанії.

Техніку з вивезення, а це самоскиди та ковшові навантажувачі, можна забезпечити у достатній кількості. Транспортування відходів можуть здійснювати як комунальні, і приватні компанії.

5. Вибір виконавця

Так, Постановою КМУ № 169 передбачено, що в умовах військового стану оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт та послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України “Про публічні закупівлі”, а порядок проведення таких закупівель визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вибір виконавця здійснюватиметься безпосередньо представниками місцевих органів самоврядування.

6. Фінансування

Усі послуги, що надаються суб’єктами господарювання з демонтажу та вивезення відходів, фінансуються відповідальним за організацію робіт. Кошти можуть виділятися з місцевих бюджетів, фондів та держбюджету. У разі військового часу приватно-державне партнерство виключено.

7. Відходи – класифікація

У процесі демонтажу будівель утворюються будівельні відходи, які можна використовувати повторно при спорудженні інших інфраструктурних об’єктів, в іншому випадку ці відходи полягають у захороненні.

Вторинний матеріал готується після глибокої сепарації відходів та класифікується для подальшого використання. Усі небезпечні матеріали, такі як азбест, необхідно видалити до сортування, якщо руйнування значні та відділення неможливе, відходи обов’язково утилізуються на спеціалізованому полігоні для будівельних відходів.

8. Інфраструктура

Перед початком робіт органами місцевого самоврядування необхідно підготувати полігони для поховання або тимчасові майданчики для збирання будівельних відходів, споруджених згідно з ДБН України.

Ключові проблеми

– Погодження з власниками зруйнованої інфраструктури, процес, який може зайняти не один місяць, якщо дотримуватися процедури згідно із законом. Власники приватних будинків та підприємств, що постраждали або зруйновані, проводять роботи з демонтажу та вивезення самостійно. Фіксуючи порушення, вони згодом отримають компенсації. Але залишається питання для тих, хто не може собі дозволити фінансово найняти компанію з демонтажу та вивезення.

– На даний момент роботи з демонтажу будівель та конструкцій не повністю врегульовані на законодавчому рівні. Здебільшого цей сектор значною мірою перебуває у тіньовій економіці. Таких термінів як «знос», «демонтаж», «будівельні відходи» взагалі відсутні в законодавстві України.

– Спеціалізовані суб’єкти господарювання, які працюють у сфері знесення та демонтажу будівель та їх вивезення не зобов’язані отримувати дозвіл/ліцензію на ці види робіт. Хоча якщо брати приклад ЄС, то наявність такого документа – обов’язкова. Через відсутність таких дозвільних документів, жоден державний орган не знає кількість компаній, зайнятих у секторі, а також їхню матеріально-технічну базу, для того, щоб можна було скласти план робіт із знесення та демонтажу постраждалої інфраструктури.

– Рішення КМУ про закупівлю, що сьогодні дозволяє місцевим органам самостійно приймати рішення щодо вибору виконавця з демонтажу та вивезення будівельних відходів, але без наявності дозвільних документів на цей вид діяльності, місцевим чиновникам відкривається можливість обирати абсолютно довільно суб’єктів господарювання, навіть без наявності матеріально-технічної бази. Це однозначно призведе до зловживань при вибору виконавця.

– Процедури з ціноутворення на надані послуги наразі немає. Вона може з’явитися лише після ухвали КМУ. До того часу вартість послуг узгоджуватиметься з виконавцем послуг, і оскільки цей процес здійснюватиметься без застосування процедур, визначених Законами України “Про публічні закупівлі”, то ймовірність встановлення некоректної ціни на послуги більш ніж велика.

– Дуже актуальним залишається питання гарантії та страхування виконавця та його матеріально-технічну базу, що використовується ним під час робіт. Оскільки ймовірність того, що серед руйнувань може залишитись, не розмінований вибухонебезпечний предмет є. Таким чином, замовнику необхідно взяти на себе зобов’язання гарантувати відновлення всіх втрат, завданих виконавцю, у разі непередбаченої ситуації.

– У процесі демонтажу будівель утворюється велика кількість відходів, які можна використовувати повторно. Але для того, щоб їх отримати, необхідно передусім відсортувати відходи на види, а також відокремити всі небезпечні відходи. Азбестовий шифер, що часто використовується як покрівля – це небезпечні відходи. І їх відокремлення від загальної маси відходів дуже складне, тому якщо не було можливості відокремити цей матеріал заздалегідь, то всі забруднені відходи необхідно поховати на полігоні. Також відсутність стандартів на матеріали, отримані у процесі сортування, ускладнює їх реалізацію та використання надалі. Це практично може означати і їхнє захоронення на полігоні, якщо їх не реалізують за готівковим розрахунком, тіньовим способом.

– На сьогоднішній день в Україні, лише у кількох містах є полігони для будівельних відходів. Найбільший знаходиться в Києві. Полігон №6 вже переповнений, тому використовувати його не рекомендується. Тому необхідно терміново шукати місця та облаштовувати нові полігони для будівельних відходів, згідно з ДБН України. Але існуюче не досконале законодавство не дозволить місцевим органам влади оперативно виділити необхідну землю під полігон. Швидше за все, відходи відвозитимуться на існуючі звалища для твердих побутових відходів або на тимчасові майданчики для збереження, які згодом так і залишаться, оскільки нові полігони в найближчі 10 років навряд чи будуть збудовані.

Висновки

Необхідно визнати факт, що сьогодні в Україні не досконале законодавство є ахіллесовою п’ятою, яка заважає проведенню ефективних заходів під час кризової ситуації. І особливо це стосується частини, яка є компетенцією Міністерства захисту довкілля України. Не проведена реформа у сфері управління відходами, яку Україна зобов’язалася реалізувати з 2014 року підписавши угоду з ЄС, негативно відбивається у цей непростий час. Законодавство, яке б сприяло країні створити необхідну інфраструктуру – відсутнє. Сьогоднішні дії виконавчої влади – це скоріше, латання дірок, але діряву шкарпетку, все одно доведеться міняти, і це питання часу. Не вирішена проблема вчора створить ще більше проблем у майбутньому, тому вже сьогодні необхідно в терміновому порядку розробити та прийняти новий відповідно до ЄС директиви закон «Про управління відходами». Це необхідно робити терміново і найправильнішим рішенням буде, якщо Прем’єр-міністр України, Голова Верховної Ради візьмуть на себе особисту відповідальність та ініціативу щодо проведення реформи у сфері управління відходами. Здійснювати персональний контроль та встановити часові терміни для ухвалення рішення, оскільки профільне міністерство, та депутати, які мали досить довгий час, який у них був, але так і не встигли підготувати та ухвалити закон, не виправдали надій.

Олександр Лимар, експерт у сфері поводження з відходами UIF