ЗМІ пишуть, що так звана “влада” окупованого Криму заявила про бажання подати проти України позови в російські суди щодо “енергетичної, водної, транспортної, продовольчої та банківської блокад”, які, мовляв, вчинила Україна.
На це можна зробити декілька зауважень.
Перше. З лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, відповідно до норм міжнародного права, є територіями, окупованими з боку РФ.
Друге. Окупація території держави, знову ж таки, відповідно до норм міжнародного права, не означає, що окуповані території стають частиною території держави-окупанта. На цьому неодноразово наголошувала і Рада Безпеки ООН. Держава-окупант є міжнародним злочинцем.
Третє. Саме держава-окупант, відповідно до норм міжнародного права, несе всю відповідальність за забезпечення нормального життя населення на окупованих територіях. Відповідно, саме держава-окупант повинна забезпечити відсутність у населення окупованих територій проблем в питаннях енергетики, води, транспорту, в продовольчих та банківських питаннях.
Які можуть бути причини вказаних кроків з боку окупаційної адміністрації?
Перше. Чергова спроба легітімізації та переведення в законний, незалежний від РФ статус окупаційної адміністрації на території окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.
Друге. Спроба перекласти з себе відповідальність та спроба самопіару з боку окупаційної адміністрації та демонстрації певній, лояльній, частині населення окупованих територій та світовій спільноті своєї “отєчєскої заботи” за судьби людей.
Третє. Спроба протиставити хоч якісь правові аргументи судовій боротьбі України проти держави-окупанта РФ. Фахівці оцінюють перспективи позовів України проти РФ в міжнародних судах (в першу чергу, ЄСПЛ та Міжнародному суді ООН) як дуже високі. Тоді як, наприклад, ЄСПЛ за позовом РФ проти України навіть відмовився задовольняти забезпечення у вигляді зобов’язання України подати в Крим воду.
Четверте. Після отримання судових рішень, а вони будуть і будуть зрозуміло якими, зробити легітимними незаконні заволодіння об’єктів українського державного майна на окупованих територіях та спробувати вести переслідування та арешти об’єктів українського державного майна по всьому світу (кейс “Noga” кінця ХХ століття щодо російського державного майна фахівці пам’ятають).
Яка може бути реакція з боку України?
Незважаючи на явний протиправний характер вказаних кроків з боку держави-агресора РФ, Україні, тим не менш, не можна їх ігнорувати, а необхідно проводити як інформаційну, так і правову протидію цим актам.
На нашу думку, треба в публічному просторі через всі доступні канали, включаючи дипломатичні, розкривати незаконність та повну залежність від РФ так званої “адміністрації” на окупованих територіях (і не тільки в Криму, а і на тимчасово окупованих частинах території України в Донецькій та Лугатських обоастях), незаконність та реальні причини вказаних дій і нашим громадянам, в тому числі, на тимчасово окупованих територіях, і світовій спільноті. Крім того, необхідно використовувати всі правові механізми, в тому числі, заявляючи про незаконність цих позовів, про непідсудність російським судам вказаних спорів та про відповідальність за вказані проблеми населення окупованих територій РФ як держави-окупанта.
Жоден крок держави-окупанта, крім дій, направлених на звільнення окупованих територій та виконання вимог міжнародного права, не повинен залишатися без засудження та протидії, в тому числі, правової, з боку України.
Олександр Чебаненко, директор програми “Право” UIF
Джерело: https://censor.net/ru/b3280935
Вам також буде цікаво:
Вікно без можливостей: чи спрацює “кувейтський” сценарій в Україні?
ДБР: вихід із безвиході
Фінансування вищої освіти: формула стагнації
Спільні патрулі на тимчасово окупованих територіях: важливі акценти
МВФ спрогнозировал рост цен на сырье: чего ждать в экономике Украины
Реформувати (:) не можна (:) ліквідувати