Росія в Африці: точки напруги та позиція Кремля

У четвер, 26 грудня, за участі провідних експертів з міжнародних відносин, відбулася презентація дослідження на тему: “Росія в Африці”, організована Українським інститутом майбутнього.

“Це їхня мрія, їхня мета. Вони [РФ] вірять, що світ має мати таку конфігурацію, в якій Росія, Китай і США — це три найбільші, найпотужніші, найвпливовіші країни. Африка тут розглядається як інструмент досягнення цієї цілі. Якщо країна має вплив на Африку — у неї є імідж глобального характеру.”

Ілія Куса

У 2024 році, РФ різко підвищила ефективність своєї політики на африканському континенті. Це не могло залишитися поза увагою експертів UIF, що тримають руку на пульсі світових подій на фоні війни в Україні. 

Провідні експерти з міжнародних відносин зібралися, щоб поділитися з громадськістю результатами дослідження, у процесі якого були проаналізовані 52 країни за 26 параметрами можливого співробітництва з Росією. 

Темою дослідження була військово-політична присутність Росії в Африці та визначення потенційної загрози “африканської політики” Кремля стабільності Європи. Сьогодні, дослідження має важливий вплив на українську зовнішню політику.

Спікерами заходу були:

● Ілія Куса — експерт UIF з питань міжнародної політики та Близького Сходу, автор публікацій у різних виданнях на тему міжнародної політики, досвідчений журналіст, перекладач та аналітик.

● Ігар Тишкевич — головний експерт Інституту вивчення Росії, досвідчений аналітик, що розробив низку навчальних програм та тренінгів з комунікацій та політичних кампаній.

● Олександр Базар — молодший аналітик UIF, співзасновник ГО “Студентське Братство Києва”, кваліфікований аналітик.

● Владислав Мартинюк — молодший аналітик UIF.

На порядку денному були зазначені такі питання:

• розвінчування міфів щодо позиції Росії в Африці;
• логіка російської активності на африканському континенті;
• специфіка стратегії;
• які загрози це несе для України;
• які уроки потрібно винести.

У першій частині презентації доповідач Ілія Куса проаналізував 3 стратегічні цілі РФ в Африці:

1. Головна ціль: забезпечити РФ місце як окремого геополітичного центру сили на рівні з Америкою та Китаєм.
2. Створити на африканському континенті зону стійкого російського впливу.
3. Забезпечити доступ до сировинної бази та обмежити в ньому країни Заходу та США.

Для кращого розуміння інтересів РФ, експерт навів приклад Сирії після 2015 року, коли Росія завдяки військовій інтервенції в країну сприяла її перетворенню в точку входу на Близький Схід. Зі свого боку, Африка теж має зони впливу і точки входу в різні країни та регіони.

Ілія Куса наголосив, що Росії бракує ресурсів для домінування в Африці. Саме тому вона просуває ідею “багатополюсного світу”, в якому немає домінування Заходу та існує вплив багатьох країн, зокрема і російський. Експерт назвав це їхнім “планом мінімум” та представив основні тактичні завдання РФ в Африці: 

• зламати, розмити чи послабити домінування впливу країн ЄС та НАТО в Африці;
• виокремити собі унікальну безпекову роль на континенті;
• зацементувати свою політичну роль як окремого гравця в країнах регіону.

На завершення своєї доповіді, Ілія Куса розглянув 3 макронаративи, які сьогодні просуває Росія:

1. Формування багатополярного світового порядку, де виключається домінування Заходу, проте існує багато полюсів (серед них і російський). “Продаючи” цю історію Африці, РФ грає на певних амбіціях африканських країн.
2. Непереборний розкол між Заходом і “не-Заходом”. Росія позиціює себе в таборі “не-Заходу”, який проти колоніальних традицій.
3. Подача нинішнього періоду розвитку Африки як справжньої деколонізації.

Далі взяв слово Ігар Тишкевич, який розглянув 4 етапи російської співпраці з країнами Африки та окреслив логіку кожного з них:

1. Радянський союз — логіка холодної війни.
2. 1991‒2008 — перехід до логіки заробляння грошей.
3. 2008‒2017 — початок перелому: пошук свого місця.
4. 2017‒наш час — логіка “холодної війни та гроші.

Експерт підкреслив, що “РФ іде там, де вона має певну технологічну перевагу”. Останні три роки Росія також здійснює спробу увійти в шкільну освіту країн Африки шляхом впровадження груп вивчення російської мови. Вона також провела конкурс Russia today для молодих журналістів африканських країн. Хоча конкурс оголошували на 800+ учасників, фактично набрали 1020 осіб, сформувавши онлайн та офлайн групи. 

Ігар Тишкевич пояснив основні принципи роботи підходу Пригожина:

• політтехнологи та втручання у вибори;
• експорт військової сили;
• система самофінансування;
• ЗМІ та робота з лідерами думок.

Експерти UIF розглянули групи країн за рівнем російського впливу, інтереси африканських держав та політику ключових гравців. Головний акцент обговорення був зроблений на слабкі місця російської політики в Африці для послаблення її позицій на континенті:

• поєднання фінансових та економічних ресурсів;
• токсичний імідж та втрата репутації внаслідок війни в Україні;
• зв’язок здібностей працювати на горизонтальному рівні контактів з громадянським суспільством та організаціями;

• неспроможність згенерувати конкретну ідею для експорту;
• хронічний спадок імперії.

Друга третина заходу була присвячена підведенням ключових висновків дослідження:

• теза антиколоніалізму вже розширена на більшість форматів співробітництва 1990–2015 рр.;
• ЄС та США втрачають вплив на континенті (основою для повернення має стати нова політика);
• комплексний підхід дав результат для Кремля, але РФ упустила момент входу;
• Китай встиг сформувати свою зону впливу на континенті й виробити власну політичну конструкцію відносин;
• Активність РФ вже входить в суперечність з інтересами КНР та регіональних лідерів — ПАР, Ефіопії, частково Нігерії та Кенії;
• на тлі війни в Україні, РФ втрачає один із ключових механізмів просування своїх інтересів — торгівлю зброєю;
• сфера безпеки залишається вкрай важливою для регіону;
• внесок у людський капітал — найбільш стабільна інвестиція.

Автори дослідження дійшли загального висновку, що попри те, як активно Росія каламутить воду на міжнародній арені, її вплив далеко не безмежний. Зараз він сконцентрований у невеликій кількості країн. 

Наприкінці презентації, до активного обговорення долучилися присутні у залі експерти, аналітики, журналісти та дослідники міжнародних відносин. Особливо жвавий інтерес викликало питання втрат російських баз у Сирії, на яке відповів Владислав Мартинюк. Експерт UIF зазначив, що ця втрата спричиняє серйозний виклик для Росії й запропонував 2 можливі сценарії розвитку подій: 

1. РФ пробує домовитися з новою владою в Сирії (малоймовірний сценарій, на думку Владислава Мартинюка).
2. Росія намагається шукати нові бази, наприклад, в Лівії, Судані чи ЦАР.

На завершення презентації, Ілія Куса поділився своїм баченням мирної місії України в майбутньому: закривати ніші в незахідних регіонах, які не можуть закрити наші західні партнери.

Важливість дослідження важко переоцінити. Експерти UIF: 

• проаналізували, чому РФ посилила активність в Африці;
• визначили, які інструменти використовує Росія для просування своїх інтересів в африканських країнах;
• виділили сильні та слабкі сторони російської політики;
• розглянули можливості для ефективної протидії кремлівським планам, зокрема для України, та багато іншого.

Дякуємо всім учасникам заходу за присутність та проактивність в обговоренні! Для кращого ознайомлення з темою презентації, запрошуємо переглянути запис прямого ефіру на нашій Facebook-сторінці. Незабаром, UIF підготує анонс нового заходу для забезпечення успішного майбутнього України. Залишайтеся з нами!