Події та тренди в РФ за 01.08-05.08

Висновки:

---

Тайванська криза: сподівання РФ на “другий фронт” проти США

---

Наприкінці липня-початку серпня в РФ різко побільшало затримань чиновників і політиків у корупційних справах. Динаміка процесу та специфіка у виборі «об’єктів» дозволяє зробити припущення про початок кампанії, яка лише формально має ознаки «боротьби з корупцією».

Події

За останні кілька днів у РФ за підозрою в корупції, перевищенні повноважень, розтраті бюджетних коштів затримано:

• колишнього керівника МОЗ Республіки Алтай Павла Решетова
• заступника голови башкортостанського УМВС (з оперативної роботи) Андрія Москвитіна
• екс-заступника голови забайкальського УМВС Михайла Полівіна
• першого заступника керівника Томського району Дениса Празукіна
• колишнього керівника регіонального управління Росздравнагляду Олену Хрустальову
• топ-менеджерів компаній, які отримували підряди на будівництво котелень у Томській області
• керівництво (керівника та заступника) управління капітального будівництва Надимського району Тюменської області
• екс-главу Богородського району Нижегородської області
• співробітників Ростехнагляду та Казанського вертолітного заводу

Перерахований вище список далеко не повний. Це ті факти, які відбито у федеральної пресі РФ. Якщо ж аналізувати регіональну пресу, то на рівні столиці суб’єктів федерації і вище за минулий тиждень пройшло як мінімум 16-17 гучних (для регіону) затримань.

З іншого боку, є ще кілька новин щодо корупційних справ, але які мають відмінну від затримань у регіонах логіку. До таких можна віднести:

• Затримання колишніх ТОП-менеджерів БІНБанку Кирила Лубенцова та Олександра Лукіна (у рамках переслідування Михайла Гуцерієва – дядька керівника банку Микаїла Шишханова).
• Засідання екс-керівника апарату голови МНС Вадима Сойнікова.
• Винесення вироку про позбавлення волі терміном на 10 років стосовно депутата Держдуми від «Справедливої ​​Росії» Вадима Білоусова (співвласник компанії «Макфа»). Депутат на суд не з’явився, пославшись на зайнятість.
• Переведення під домашній арешт до 21 жовтня ректора Московської вищої школи соціальних та економічних наук (Шанінки) Сергія Зуєва.

Аналіз

Якщо порівнювати темпи арештів та затримань регіональних чиновників, то стає помітним різке зростання їхньої кількості. У лютому-червні федеральні ЗМІ повідомляли в середньому про 1-2 випадки (ключові регіональні ще про 4-5). А за останні 7 днів лише на федеральному рівні повідомили про 9 гучних затримань. ЗМІ у ключових суб’єктах федерації додали ще 16 фактів. Водночас зростає і рівень чиновників. На початку року йшлося переважно про працівників адміністрацій міст/районів та співробітників поліції того ж рівня. В останні тижні, як мінімум, у половині випадків йдеться про чиновників (або колишніх чиновників) рівня суб’єкта федерації (область, край, республіка). Третя особливість — усі випадки (зокрема, затримання представників бізнесу) стосуються розподілу бюджетних коштів, насамперед за програмами, які фінансуються із центру (обслуговування населення, створення інфраструктури тощо).

Перша сценарна лінія – слухняність регіональних еліт

Така політика цілком укладається у логіку дій Кремля щодо посилення впливу на суб’єкти федерації. Маючи силовий ресурс, федеральний центр намагається продемонструвати регіональним елітам згубність спроб посилення та формування власної системи впливу на федеральний центр. Демонстративні затримання (а в майбутньому і посадки) у період проведення виборів губернаторів (логіка дій Кремля описана в попередньому огляді) гарантує прийнятний для Москви результат та відсутність регіональної фрони в період скорочення потоку інвестицій у регіони, урізання обсягів субвенцій із центру.

Удар по депутату від «Справедливої ​​Росії» Вадиму Білоусову відноситься до тієї ж категорії, оскільки той мав (і має) потужні зв’язки з уральським (Челябінськ + Єкатеринбург) регіональним кланом у сприймався як один із його лобістів у Москві. Зрештою, кримінальна справа в 2018 році починалася саме за фактами взаємопідтримки Білоусова та його партнера з бізнесу, колишнього губернатора Челябінської області Михайла Юревича.

Друга сценарна лінія – потрібен новий ворог

З іншого боку, різке збільшення кількості затримань за корупційними статтями може бути використане Кремлем у пропагандистських цілях. Російські ЗМІ вже давно створили образ Росії, як острова в оточенні ворогів. Однак в умовах, коли можливе погіршення якості життя звичайного росіянина, необхідний пошук і «внутрішнього ворога». Останнє дозволяє:

• Списати на «внутрішній саботаж» неефективність регіональної влади, заморожування будівництва частини інфраструктурних об’єктів, якість життя у регіонах;
• Дати населенню ілюзію справедливості. Демонстративні посадки чиновників-корупціонерів зменшують ступінь соціальної напруженості та створює видимість невідворотності покарання навіть представників місцевих еліт;
• Мобілізувати суспільство до підтримки політики федеральної влади. З одного боку, є «ворог», який «заважає жити добре», з іншого – пересічний громадянин побоюється критикувати владу, адже сам може опинитися у списках «ворогів».

Поки що рано говорити про використання корупції та образу «чиновника-злодія», як внутрішнього ворога. Але на тлі репресій щодо інакодумців (що вже відбулися), на «іноземних агентів» списати проблеми складно. Тому можлива скоріше спроба узагальнити в образі ворога відразу кілька категорій: політичну опозицію, місцевих чиновників, активістів НУО. Об’єднуючим стрижнем може стати, наприклад, вплив «західних цінностей» на супротивників держави. Ознаки створення такої конструкції у російських ЗМІ простежуються останні 2-3 місяці.

Окремий трек – відлуння кланових воєн у Москві

Окремою групою стоять кілька новин, пов’язаних із бізнесменами та чиновниками федерального рівня. Ці кейси вкладаються в описану раніше логіку посилення груп Силуанова-Греффа-Кирієнка та Чемезова-Патрушева.

Вихід Зуєва під домашній арешт нагадує УДЗ Улюкаєва — Кирієнко поступово виводить людей, які близькі до його оточення з-під удару закону. Заведені кримінальні відносини розслідуються повільно (чи закриваються), засуджені виходять на свободу.

Арешт Соннікова є продовженням кадрових перестановок у російському МНС. Після арешту Гуровича та призначення «свого» замісника міністра з матеріально-технічного забезпечення логічно було «зачистити» і колишніх керівників відомства, які курували напрям (і знали про процеси всередині). Сонников – один із таких.

І, нарешті, проблеми у банкірів Лубенцова та Лукіна пов’язані з давньою війною, яку ведуть Мазепін та Гуцерієв за калійні активи. Мазепін у добрих відносинах із власником холдингу «КомерсантЪ» Усмановим, який близький до Кирієнка (напрямком VK холдингу Усманова керує син Кирієнко Вадим). Гуцерієв, свою чергою, у дуже поганих відносинах з Греффом і Патрушевим. А справа Лукіна/Лубенцова має на меті удар по колишньому власнику Бінбанку Микаїлу Шишканову – «всього лише» племіннику Михайла Гуцерієва.

Висновки та прогноз

Корупційні справи щодо регіональних еліт найближчим часом можуть стати одним із ключових політичних інструментів Кремля. З одного боку, це посилення впливу на регіони, з іншого — створення образу «внутрішнього ворога» в особі чиновника-корупціонера для населення.

---

У росіян намітилася серйозна ідеологічна криза

Як стало відомо 1 серпня, Адміністрація президента Росії видала дві нові методички для ведення історичної пропаганди. Відповідно до цих документів, нинішнє вторгнення в Україну прирівнюється за своїм значенням до хрещення Русі, а Володимир Путін – до Олександра Невського. 4 серпня була оприлюднена третя методичка – присвячена Першій світовій війні.

Найважливішими паралелями, які російські медіа мають проводити між Невським боєм 1240 року і т.зв. «спеціальною воєнною операцією», є такі:

1) В обох випадках йдеться про протистояння тисячоликого агресивного Заходу та історичної Росії; 2) Захід вкотре прагне розчленувати Росію та захопити її ресурси; 3) Захід завжди спрямовує проти Росії окраїнні народи і держави, цього разу – Україну; 4) Росія постійно згуртовується навколо національного лідера (Невський/Путін); 5) Російські війська знову завдають добре підготовленого превентивного удару по ворогові та здобувають перемогу.

Використання постаті Невського у антизахідній пропаганді має довгу традицію: в Російській імперії у 1914 році проти «тевтонців», потім в сталінську добу (фільм «Олександр Невський» 1938 р.; однойменний орден 1942 р.) проти «німецько-фашистських загарбників». В РФ культ Невського почав активно розвиватися з 2008 року. Якщо за радянської доби князеві встановили лише два монументи, то в сучасній Росії та окупованому Криму – 24, причому один з них Путін відкривав особисто. А 2021 року за порівняння Невського з Андрієм Власовим новосибірський історик Сергій Чернишов був викликаний до Слідчого комітету за «реабілітацію нацизму». 2021-й якраз був оголошений «роком Невського» в Росії, і промосковські політики в Україні також долучилися до популяризації цього персонажа.

Показово також, що замість приписуваної Невському фрази «Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине», в методичках рекомендують вживати вислів «Не в силі Бог, а в правді», від якого походить афоризм «Сила в правді» – слова з фільму «Брат-2» та одне з неофіційних гасел «спецоперації».

Схожий паралелізм ЗМІ мають відшукувати і між «спецоперацією» та Першою світовою. «Жителі низки регіонів, які залишалися російськомовними і зазнали за це гонінь з боку українських радикалів та офіційної київської влади, не погодилися з переворотом і перспективою жити у ворожій до росіян українській державі. Крим оголосив про бажання увійти до складу Росії, а колишні Донецька та Луганська області проголосили незалежність». І як у 1914 році Росія «не змогла покинути» Сербію, так у 2014-му та 2022-му «була змушена» стати на захист пригноблених мешканців України від фінансованих Заходом русофобів.

Також сучасні російські «націонал-зрадники» прирівнюються до більшовиків у 1917 році, через діяльність яких, начебто, Росія і програла ту війну. Наостанок йдеться про занепад орієнтованого на США світового устрою та виникнення нового – «справедливого та безпечнішого»: розпочавши вторгнення в Україну, «Росія відстоює не лише свої національні інтереси, свою унікальність як цивілізації, а й право інших країн на унікальність, на повагу до багатополярного світу».

Хрещення Русі, за методичкою, має обґрунтувати право Кремля на збройне «збирання земель». «Хрещення стало основою зміцнення та єдності російської держави на сотні років наперед. Православна віра вчить співчуттю, любові до ближнього, терпимості до інших. Ці цінності стали основою російської цивілізації та дозволили Росії об’єднати сотні народів… Росія знову стала здатною до виконання своєї місії – захищати пригнічуваних».

Також місією «спецоперації» є боротьба із «безбожниками: «Для укронацистів немає моралі, вони не мислять такими категоріями і є справжніми безбожниками. Вони не бояться за свої злочини кари Божої. Багато хто з укронацистів – відкриті сатаністи та послідовники людиноненависницьких культів». Українським «язичницьким нацистам» приписується «жертвоприношення» 14 тисяч цивільних під виглядом боротьби з Росією.

Поява трьох методичок наочно свідчить про кризу в глибинних шарах російського суспільства. Оскільки Київ не був «взятий за три дні», і кінця війні не видно, легітимність вторгнення Росії почала вимагати додаткових підпорок. «Невський» темник покладає вину на агресивний Захід, Україну представляє його маріонеткою, а вторгнення виправдовує необхідністю випереджувального удару. «Хрещенський» темник легалізує спроби захоплення Києва і як частини «російських земель», і як духовного центру Русі, а звірства російських солдат пояснює боротьбою із українськими нацистами-сатаністами. Ну а темник про Першу світову орієнтований на майбутнє «закручування гайок» стосовно ліберальної опозиції – якщо її не придушити, то вони, як більшовики століття тому, продадуть Росію Заходу.

Позаяк значних воєнних успіхів Росія не досягала уже давно, слід в якості компенсації очікувати на підвищення градусу пропагандистської істерії в її медіа та додаткових цензурних обмежень.

---

Статистика торгівлі КНР та РФ фіксує позитивну динаміку. Спостерігається збільшення обсягів експорту та імпорту. У першому випадку приріст забезпечується за рахунок сировинних товарів (газ, нафту, деревина, добрива, руди). З іншого боку, КНР намагається зайняти ніші, які звільняються на ринку РФ у зв’язку із санкціями ЄС та США. Це звичайно ж продукція автопрому, текстилю, товари побутового призначення. Окремо ЗМІ відзначають збільшення (за деякими позиціями у 2 та більше разів) постачання електроніки та напівпровідникової продукції. І якщо постачання смартфонів, телевізорів, іншої техніки легко пояснюються наявністю попиту серед населення, то питання постачання мікросхем, процесорів, інших електронних компонентів рядом політиків сприймаються як спроби підтримати російський ВПК на тлі війни в Україні.

Електроніка, але не та

Справді, за січень-червень зростання постачання компонентної бази перевищило 200% порівняно з аналогічним періодом 2021 року. Однак йдеться про відносно малі обсяги (загальна сума поставок менше 60 млн доларів) і на даний момент не охоплює асортимент продукції класу «military» (мікросхеми з підвищеним рівнем захисту від випромінювань та агресивних середовищ). Непрямим свідченням є інформація про комплектацію електронних систем «високоточних» керованих реактивних снарядів 9М544. На опублікованих російськими ресурсами знімках видно, що електронні схеми виконані з використанням «цивільних» мікросхем, що звісно позначається на точності (та інших характеристиках) згаданого боєприпасу.

Залишається також невирішеною проблема випуску процесорів для російського ВПК, дата-центрів, комп’ютерних мереж державних органів (і корпорацій). Китайські компанії так і не пішли (поки що) на укладання угод про випуск сімейств «Ельбрус», «Байкал» та «КомДів» на своїх потужностях. Натомість КНР намагається вийти на ринок Росії зі своїми виробами. Так, наприклад, почалися, поки що пробні, постачання процесорів компаній Loongson і Zhaoxin на російський ринок. Йдеться про «разові» постачання. Водночас виробники позиціонують свою продукцію як заміну російським процесорам. Однак станом на сьогодні жодне з ключових російських відомств не ухвалило політичного рішення про перехід на китайську елементну базу. Для РФ така позиція логічна — навіть відмова від європейських та американських мікросхем подавалася як захист від можливих апаратних уразливостей (та їх використання противником у разі конфлікту). Проте перехід на китайську елементну базу різко збільшує згадані ризики, лише у разі конфліктів із КНР.

Водночас політика Китаю щодо розширення торгівлі з Росією свідчить про прагнення «прив’язати» до себе РФ не лише економічно (ринок збуту), а й технологічно. Тому спроби пропозицій своєї компонентної бази продовжуватимуться. Але насамперед – у секторі цивільної електроніки. Для Пекіна на даному етапі немає сенсу посилювати російський ВПК — надто великі ризики та неготовність Кремля (поки що) надавати (продавати) свої технології в обмін на тактичну допомогу.

Тому найімовірнішим розвитком ситуації є спроба КНР вийти зі своїми процесорами для ПК, дата-центрів, мереж ключових російських корпорацій. Таких, як наприклад, Ощадбанк, дата-центри держорганів, ключових ІТ-компаній.

Процесори для військових навряд чи скоро прийдуть: дивимося виробників

Говорячи про можливих постачальників, окрім згаданих Loongson та Zhaoxin, варто звернути увагу на продукцію компаній Hygon, Phytium Technology, Sunway (ShenWei). Однак прихід цієї «великої п’ятірки» китайських процесорів у період війни є малоймовірним. Справа в тому, що Phytium Technology, Sunway (ShenWei), що мають, серед іншого, RISC-процесори та військові розробки, розміщують замовлення на виробництво на потужностях тайванської TSMC. Яка й розірвала контракти на виробництво російських «Байкалів» та «Ельбрусів». Тобто робота на користь РФ створює ризики втрати виробничого майданчика вже для китайських компаній.

Процесори Hygon є ліцензійними копіями продукції AMD. Тому їхній вихід на російський ринок без згоди власника технології є малоймовірним. Компанія Zhaoxin є СП тайванської VIA Technologies та Шанхайського міського уряду. До 2017 року виробляла процесори на заводах Shanghai Huali Microelectronics Corporation (HLMC), після чого перейшла на потужності тайванської TSMC. У Шанхаї зосереджено виробництво елементної бази для China Aerospace Science & Industry Corporation Limited (CASIC). Це ті технології, які КНР передаватиме РФ (якщо взагалі) в останню чергу.

Залишається лише компанія Loongson, чиї останні процесори класу 3A5000 можна порівняти за характеристиками з ранніми версіями Core i7. І, найімовірніше, саме ця компанія спробує вийти російський ринок електроніки як постачальник процесорів потреб державних структур РФ. Продукція Loongson є китайською розробкою, фінансуванням якої займалася держава (зокрема структури ВПК). Відповідно, можна припустити наявність заздалегідь закладених апаратних уразливостей, про які відомо китайській стороні, але невідомо користувачам. Останнє поки що відлякує російську владу. Однак поглиблення дефіциту елементної бази може створити передумови зміни позиції. І тоді, прагнучи уникнути «залежності від Заходу», РФ гарантовано може потрапити у залежність від КНР.

---

Девалютизація – нова гра Кремля

Рахункова палата РФ рекомендувала Мінфіну виключити з портфеля Фонду національного добробуту (ФНБ) євро, фунти стерлінгів, єни як валюти країн, які запровадили санкції проти Росії.

Аудитори запропонували Мінфіну за участю Центробанку проаналізувати нормативну структуру активів ФНБ, до яких входять валюти «недружніх» країн — євро, єни та фунти, та прийняти рішення про зміну структури та виключити з нього частки заблокованих ресурсів у таких валютах. ЦБ як агент Мінфіну з управління коштами ФНБ гарантував, що заморожені ресурси будуть забезпечені рублями. Порядок управління коштами ФНБ передбачає, що за рахунок його коштів можна купувати валюти та нефізичне золото для розміщення на рахунках, відкритих у Банку Росії.

Минулого року Мінфін відмовився від американської валюти і структурував портфель наступним чином: 40% у євро, 30% в юанях, по 10% у фунтах і єнах і 20% у нефізичному золоті.

За даними Мінфіну, на 1 липня сумарний обсяг коштів ФНБ становив 10,8 трлн руб (210,6 млрд дол.), з них ліквідні активи фонду (кошти на банківських рахунках в ЦБ) — 7,4 трлн руб (145,2 млрд дол.).

Кошти ФНБ можуть бути перерозміщені у активи «дружніх» країн (реальні та валютні).

Серед таких країн експерти називають Китай, Індію, Туреччину та Іран.

Експерти також пропонують розмістити значну частину ФНБ у сировинних товарах, які Росія може виробляти або купити на міжнародному ринку і які будуть затребувані країною та союзниками у майбутньому, наприклад дорогоцінні та промислові метали. На першому етапі може зрости частка золота, але згодом акцент може змінитися вбік юаня.

У 2021 році таке перерозміщення активів з доларів у юані та золото привели до зниженняприбутковості розміщення коштів ФНБ на рахунках ЦБ у іноземних валютах з 1,02% до -0,05%.

Загалом у період до 2025 року очікується скорочення ФНБ на 5 трлн руб., які будуть використані на інфраструктурні проєкти.

ЦБ РФ у своїй доповіді виділив 6 каналів, якими передається санкційний шок на російську фінансову систему:

• валютний,
• фондовий,
• процентний,
• канали доходів,
• канали страхування
• кредитний канал.

Тому зниження ролі долара та євро у всіх аспектах економічної діяльності та зростання ролі валют дружніх країн — це основний тренд розвитку валютного ринку РФ найближчими роками.

На початку вторгнення з Росії почався відтік нерезидентів, який вдалося зупинити завдяки заходам валютного контролю, які запровадив ЦБ: заборона російським брокерам продавати цінні папери за дорученням нерезидентів, наказ експортерам продавати частину валютної виручки (спочатку 80%, а з травня – 50%).

Через відсутність на ринку нерезидентів у банків, у яких залишаються валютні пасиви та активи, створюються додаткові ризики. В умовах ізоляції банкам немає де застрахувати свою валютну позицію, тому вони ймовірно прагнутимуть знижувати і активи, і пасиви (наприклад, вклади) у валюті недружніх країн.

За очікуваннями експертів, девалютизація відбуватиметься у всіх аспектах економічної діяльності Росії. Цьому сприятиме значне скорочення експортно-імпортних відносин із західними гравцями. Заходи валютного контролю та перехід на рублеві розрахунки при оплаті поставок російського газу до країн Євросоюзу й надалі знижуватимуть роль долара та євро у російській фінансовій системі. Обсяги використання валют недружніх країн знижуватимуться і за рахунок подальшого розвитку інфраструктури платежів у національних валютах.

Експерти вважають, що повна відмова від долара та євро у Росії неможлива, тому що це найпопулярніші вільноконвертовані валюти, які використовуються як основні резервні валюти багатьох країн світу.

Майже всі міжнародні розрахунки проводяться у доларах, а розрахунки у національних валютах все одно залежать від курсу долара до валюти.

Рубль не є і не буде вільноконвертованою та привабливою валютою і його курс залежить від цін на сировину, тому розрахунки в рублях все одно конвертуватимуться у резервні валюти (як це зроблено з газом – оплата проводиться у євро після чого продається на Мосбіржі і зараховується на рублевий рахунок).

Загалом для Росії не буде ніяких критичних наслідків від девалютизації. Як і не буде відчутного ефекту. Це скоріше черговий PR і спроба показати «хорошу міну при поганій грі».