Сергій Громенко, керівник програми “Історична та культурна політика” UIF презентував доповідь “Фабрики зомбі: яким вийде зі школи нове покоління росіян?”.
Резюме:
І.1. Телебачення наразі є головним інструментом російської пропаганди, однак рівень його впливу поступово, але неухильно зменшується (з 85-90% до 60% упродовж останніх 10 років).
І.2. Молодь найменше дивиться телевізор (37%) і найчастіше дізнається новини з соцмереж (64%). Вона ж демонструє найнижчу підтримку діям влади. Саме неможливість вповні контролювати Інтернет змусила Кремль активніше насаджувати пропаганду у школах під виглядом навчального процесу.
ІІ.1. Російське законодавство забороняє політичну діяльність в школах, і до 2013 року влада зважала на це. Однак «закручування гайок» в добу пізнього путінізму торкнулося й шкіл. У влади існує більш-менш деталізований план перетворення дитячих садків, шкіл та вишів на взаємопов’язані осередки пропаганди.
ІІ.2. Інституційне забезпечення процесу здійснюють загальноросійські організації «Юнармия» та «Движение первых» («піонерія 2.0»), які уже охоплюють 3 млн учнів. У школах процесом виховання в патріотичному дусі опікуватимуться спеціально призначені для цього радники директорів («політруки 2.0»).
ІІ.3. Частину ідеологічного навантаження несуть щотижневі позакласні заняття «Розмови про важливе» та додатковий інтегрований курс «Росія – моя історія» («політпросвіта 2.0»). Втім, «Розмови» формально є необов’язковими і в будь-якому разі не передбачають підсумкової атестації. «Росія – моя історія» буде введена до Єдиного державного іспиту не раніше 2025/26 навчального року.
ІІ.4. Відтак основним інструментом пропаганди буде єдиний підручник з історії, який був анонсований ще 2013 року, але з’явився лише 2023 року. Оскільки повторення формулювань з нього є обов’язковою умовою складання іспиту, учні будуть змушені вивчити офіційну позицію Кремля щодо анексії Криму чи повномасштабного вторгнення в Україну.
ІІ.5. Додатковим інструментом пропаганди є мілітаризація освіти: кадетські класи; «Парти героїв» і меморіальні дошки; «Z»-символіка; масові воєнні заходи; примусова робота в школах; початкова воєнна підготовка; мілітаризація літніх таборів.
ІІ.6. Завдяки архаїзації, ідеологізації та уніфікації шкільної освіти російські учні перетворюються з пасивних споживачів на активних ретрансляторів пропаганди.
ІІІ.1. За всієї своєї недосконалості соцопитування в Росії свідчать, що масова підтримка патріотичних нововведень в школах – ілюзія. Найбільше вони подобаються старшому поколінню, натомість молодь дивиться на них скептично, а майже половина з них вважає, що патріотизму неможливо навчити в школі. При цьому лише третина доросилих обговорює сучасну історію зі своїми дітьми, ще третина – ні (а ще третина не має з ким).
ІІІ.2. Більшість опитаних експертів погоджуються, що в найближчій перспективі (1-4 роки) нововведення не матимуть значного впливу на російську молодь – теперішні підлітки мають достатньо бажання і можливості опиратися валу пропаганди. Натомість в подальшому, коли пропаганда охопить молодших школярів, нездатних до свідомого інформаційного спротиву, рівень лояльності до Кремля з боку молоді в цілому виросте.
Повну версію доповіді читайте на нашому сайті.
Вам також буде цікаво:
Червоні лінії переговорів щодо транзиту газу, або Як не потрапити в пастку “Газпрому”
Саакашвілі 2018. Неважливо, з ким об’єднатися, головне – підвищувати ставки
Нові зміни у Податковому Кодексі = покращення інвестиційного клімату?
Реформа юридичної освіти: pro et contra
Українське рейдерство: як впізнати ворога без “обличчя” й перемогти його?
Що стоїть за введенням білоруських миротворців на Донбас