Навчати і навчатися. Відкритість педагогів до змін перевищує їх лояльність до НУШ

У травні з ініціативи EdCamp Ukraine та Міністерства освіти і науки України стартувало дослідження системи підвищення кваліфікації і сертифікації педагогів з назвою «Навчати і навчатися». Мета полягає у тому, щоби з’ясувати яких саме знань і навичок з яких тем потребує українське вчительство; що заважає педагогам професійно зростати; яким критеріям мають відповідати організації, що пропонують підвищення педагогічної кваліфікації; чи можлива прозора та дієва сертифікація в освіті? Загалом, у поширеній онлайн анкеті було 75 запитань на які дали свої варіанти відповідей 8427 педагогів з усіх областей України.

Український інститут майбутнього виступив інформаційним партнером і в подальшому долучатимемося аналітично для опрацювання результатів.  

Основний висновок: більшість педагогів відкриті до змін. З цим повністю або частково погодилося 77 % респондентів. Проте, трохи менша кількість вчительської спільноти – 67 % повністю або частково підтримують реформу Нової української школи. І це – сигнал для МОН. У чому причина статистичної дистанції ще необхідно з’ясувати у деталях, як і те чи є тенденції до його збільшення. Із відповідей на інші запитання, представлені у дослідженні можна виловити такі підтексти.

41 % респондентів протягом останніх 12-ти місяців не отримали жодної підтримки у своєму професійному розвитку, зокрема з боку школи включно з педколегією та адміністрацією. Зрозуміло, що тут більшою мірою спрацьовує інерція старих підходів з монополією ОІППО і схильністю директорів «не дражнити» управління освіти. Але чи новий Закон «Про освіту» та інінші нормативні акти дають педагогу, відкритому змін достатньо інструменту для захисту свого права на професійне зростання?

91 % опитаних вказали, що у їхній роботі все ще забагато звітності та іншої організаційно-поточної діяльності. І це є однією з причин стресу. В свою чергу 29 % педагогів зазначили, що ймовірною причиною того, що вони можуть полишити вчительству професію як раз у тому, що вони переживають забагато стресу. Концептуальне віднесення роботи вчителя до регульованих професій вряд чи відкриє більше перспектив для кардинального розвантаження педагогів від зайвої звітності, психологічного тиску, а від так – і стресу. Профілактику професійного вигорання як один із найбільш потрібних напрямків підвищення кваліфікації вказало 43% опитаних. При цьому у 45 % протягом останнього року не було навчання за цим напрямком.

Отже згадані результати дають достатньо інформації тим, хто тепер продовжує роботу над законопроектом «Про повну загальну середню освіту» про те як закласти у цей базових документ норми, які б підтримували мотивацію педагога до професійного розвитку, сприяли реалізації принципів педагогічної свободи, створювали організаційні передумови для ефективнішого розпорядження педагогами своїм робочим часом. До речі, результати дослідження засвідчили, що на сьогодні на вчителювання педагог витрачає 62 % свого часу з понеділка по п’ятницю) (якщо відняти 8-годинний сон, що є санітарним мінімумом фізичного і психологічного здоров’я).