​В Україні розпочалася вступна кампанія до ВНЗ

На місця держзамовлення можна подати 9 заяв на 4 спеціальності. На контрактну форму кількість заяв НЕ обмежується. За процедурними моментами варто не випустити з поля зору критерії вибору навчального закладу.

За результатами дослідження, проведеного CfK на замовлення аналітичного центру CEDOS, виявлено 5 основних мотивів, що спонукають молодих людей здобувати вищу освіту. Найпоширенішими є такі: «мати в майбутньому можливість отримати хорошу роботу» (51 %) та «здобути професійні знання та навички» (50 %). Третім за значущістю є такий мотив як «особистісний та інтелектуальний розвиток» (38 %). Майже третина респондентів (32 %) відповіли, що йдуть навчатися, «щоб отримати диплом про вищу освіту». Для 8 % основний мотив – наполягання батьків. Не виключено, що згадані мотиви можуть перетинатися та утворювати комбінації. Наприклад, особистісний і інтелектуальний розвиток та наполягання батьків. Особливо, коли останні сплачують за навчання. Так само, як і цілком сумісними є мотиви працевлаштування та персонального розвитку. Зокрема, коли йдеться про цілеспрямовану молоду людину, яка ще зі школи демонструє високі результати навчання і без проблем вступає на бюджет, самостійно обираючи ВНЗ.

Разом з тим, успішне закінчення навчального закладу далеко не завжди гарантує працевлаштування. За даними Державної служби статистики, у першому півріччі 2015 року рівень безробіття серед молоді віком 25 – 29 років становив 11,6%. Серед осіб віком 15 – 24 роки цей показник дорівнював 21,3% і був більше як удвічі вищий за відповідний показник серед усіх вікових груп. І це проблема не лише суто українська. Так, за даними Бюро трудової статистики США, приблизно 1,35 мільйонів молодих людей віком від 25 років і старше з дипломом бакалавра залишаються безробітними. Близько 80 % випускників працюють не за фахом

На що варто звернути увагу, окрім престижності ВНЗ?

Передусім варто мати чітку візію, яку ви хочете запропонувати роботодавцю або своїм клієнтам (якщо плануєте спробувати сили в підприємництві). Не виключено, що виявиться так, що для цього вам не обов’язково відразу після школи вступати до ВНЗ. За даними консалтингової компанії Case Ukraine, стандартні «пакети» освітніх програм вищих навчальних закладів уже не задовольняють нагальні потреби ринку праці: роботодавцям наразі потрібні не просто інженери, консультанти або фінансові аналітики – на додаток дедалі частіше в переліку вакантних посад трапляються нові назви «гібридних» професій, такі як «інтернет-маркетолог», «нано- медик», «web-дизайнер», «журналіст-блогер», «знавець наукової етики», «віртуальний юрист», «соціальний працівник соціальних мереж» тощо. У ВНЗ, принаймні в Україні, цьому практично не вчать, зате є чимало комерційних експрес-курсів, на яких можна оволодіти бодай початковим навичками у цих сферах. А ось компанії на кшталт Google та IBM шукають фахівців з глибинного машинного навчання та спеціалістів з аналізу великих масивів даних (big data), які вміють витягувати сенс із неструктурованої інформації. В Україні цьому навчають лише на факультеті computer science Українського католицького університету, але там немає бюджетної форми навчання.

Якщо ж з різних причин Вам таки важливо отримати диплом державного зразка та ви орієнтуєтеся на бюджетні місця у ВНЗ, варто мати перед очима принаймні мінімальний перелік критеріїв, покликаних мінімізувати ризики змарнувати 5-6 років життя та збільшити шанси знайти роботу своєї мрії або відкрити власну справу вже під час навчання:

1.Якщо ви орієнтуєтеся на технічні та природничі спеціальності, вам варто поцікавитися, якою є дослідницька база університету та наскільки вона доступна для студентів. Ідеться про технічне оснащення лабораторій та майстерень, можливість їх використання в процесі навчання. Іноді стається так, що досвід користування дослідницьким обладнанням та тестування на ньому власних гіпотез стає більш значущим, ніж книжкові знання.

2.Чи проводить університет власні наукові дослідження та чи є шанс для студента взяти участь у них? Або чи беруть викладачі участь у серйозних наукових проектах? З високою ймовірністю ви більше навчитеся від тих, хто сам розвивається як спеціаліст і дослідник. Цей критерій важливий не лише для тих, хто планує зробити кар’єру науковця, але й для тих, хто планує глибше розібратися у своєму предметі, набути експертності, зробити власне відкриття або винахід.

3.Чи університет має програми стажування серед соціально відповідальних роботодавців (якщо це інноваційні компанії, то плюс у карму зростає в прогресії)? Або чи є в навчального закладу практика укладання договорів про контрактно-цільову підготовку фахівців? Це значно збільшує шанси для студентів не лише працевлаштуватися, але й набути фаховий досвід.

4.Чи підтримує університет студентське підприємництво та чи має досвід комерціалізації власних розробок? Це може проявлятися через створення власних бізнес-інкубаторів або у співпраці із таким як, наприклад, YEP.

5.Варто звертати увагу на рівень академічної мобільності ВНЗ, характер міжнародної співпраці університетів: програми обмінів, спільні навчальні програми тощо. Студентство – це чудова пора скористатися перевагами, які надаються молоді.

6.Рівень студентського самоврядування. Якщо з цим в «універі» «по-дорослому», без декорацій для красивої звітності, то це, на додачу до знань і фахової підготовки, ще надасть змоги набути важливих комунікативних компетентностей та навичок командної роботи, які неодмінно знадобляться на сьогоднішному ринку праці. Якщо ж університетом управляють, як овочевою базою, то від нього варто триматися подалі, якими б привабливими не були інші умови, якщо ви, звісно, не плануєте стати директором бази.

7.Яким є рівень академічної доброчесності в навчальному закладі? Неповага до результатів інтелектуальної власності, практика використання для «здачі» предметів, куплених дипломних робіт є приводом триматися від такого вишу подалі.