20 груд. 2017
Коментарі Правоохоронна та судова система Денис Монастирський

Захист свідків в Україні: UIF презентував концепцію нового закону

  • Коментарі: 0
  • Перегляди: 2143
Захист свідків в Україні: UIF презентував концепцію нового закону
Концепцію нового закону назвали на честь Окуєвої

Захист свідків в Україні: UIF презентував концепцію нового закону

Автор: Денис Монастирський
20 груд. 2017 16:10

Експерт програми реформування правоохоронної та судової систем Українського інституту майбутнього Денис Монастирський презентував концепцію закону про захист свідків в кримінальному судочинстві, так званий "Закон Аміни Окуєвої".

Презентація концепції закону відбулася в Українському кризовому медіа центрі у середу, 20 грудня.

Uifuture.org публікує тези презентації Дениса Монастирського без змін.

Сучасний стан захисту свідків в Україні

У структурі майже кожного правоохоронного органу України функціонує спецпідрозділ, який займається захистом свідків: СБУ, НАБУ, Нацполіція, невдовзі – Державне бюро розслідувань.

У 2017 р. в Україні здійснюються довготривалі заходи захисту стосовно близько 300 осіб (понад чверть з них не є свідками, а є працівниками суду або правоохоронних органів).

Як правило, захист свідків здійснюється шляхом надання їм фізичної особистої охорони — чотирьох-шести спец призначенців, які почергово супроводжують свідка (та його родину). 

Для захисту 300 осіб потрібно 1200 професійних охоронців, які фінансуються за рахунок платників податків. Захист одного свідка коштує державі, мінімум, 1,5 млн грн на рік. Таким чином, лише на особисту охорону держава витрачає щороку до 500 млн.грн. (без охорони майна).

Головне, що фізична особиста охорона не убезпечує від збройних нападів у людних місцях, підривів автомобіля чи місця проживання свідка.

Всім відомі трагічні випадки замахів на Ігоря Мосійчука, Дениса Вороненкова, Аміну Окуєву та Адама Осмаєва.

Свідки часто свідомо відмовляються від охорони розуміючи, що вона буде не спроможна захистити їх від небезпеки.

 

Захист свідків в Україні

Стандарти захисту свідків в країнах ЄС

Заходи безпеки застосовуються у будь-якому кримінальному провадженні

Забезпечення безпеки застосовуються лише у справах щодо тяжких, особливо тяжких злочинів (передусім у справах про тероризм, організовану злочинність)

Не проводиться оцінка загроз свідку та важливість його показань для слідства

Основою для включення до програми захисту свідків є високий рівень загрози та критична «вага» показань свідка для розслідування справи

Основні заходи захисту: особиста охорона та сповіщення про небезпеку

Основні заходи захисту: переселення, зміна особистих даних особи (свідкам надають психологічну, матеріальну, організаційну допомогу (переїзд, опанування нової професії)

 

 

Концепція

забезпечення державного захисту осіб,

учасників кримінального судочинства

 

Забезпеченням безпеки співробітників правоохоронних та судових органів продовжать займатись самі правоохоронні органи згідно Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів».

Забезпеченням безпеки цінних свідків, потерпілих або підозрюваних буде займатись Національна служба державного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні згідно Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Державний захист

Державна програма захисту (програма захисту свідків, witness protection program) – це регламентований комплекс спеціальних заходів державного захисту спрямований на захист від протиправних посягань на життя, здоров'я, житло та/або майно осіб, які здійснюють співробітництво з правоохоронними органами у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті злочину та розслідуванні кримінальних правопорушень, а також під час судового провадження.

 

Державну  програму захисту буде реалізовувати виключно Національна служба державного захисту осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Національна служба захисту буде центральним органом виконавчої влади, на який буде покладено функцію забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також здійснення організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров'я, житла та майна таких осіб від протиправних посягань.

 Національна служба захисту вирішує завдання із забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти основ національної безпеки України, злочини проти волі, честі та гідності, тяжкі чи особливо тяжкі злочини, учинені організованими групами чи злочинними організаціями, у тому числі злочини, що мають транснаціональний характер,  а також злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Державному захисту підлягають особи, які згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України мають відповідний процесуальний статус і надають критично важливі показання (інформацію) про відомі йому обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження і розголошення яких може призвести до загрози його життю, здоров’ю, житлу та/або майну, зокрема:

  • потерпілий;
  • свідок;
  • підозрюваний, обвинувачений, засуджений тощо.

 

Таким чином, умовами включення особи до Державної програми захисту є:

1 – наявність у особи процесуального статусу згідно КПК;

2 – відповідна ступінь тяжкості злочину та вид об'єкту злочину;

3 – критична важливість показань учасника кримінального провадження;

4 – реальність загроз життю, здоров’ю, житлу та/або майну особи у зв’язку з наданням нею показань у кримінальному провадженні;

5 – згода особи на участь у Державній програмі захисту та її відповідність вимогам програми.

 

Процедура застосування Державної програми захисту

 

Суб’єктами, уповноваженими подавати клопотання (постановляти ухвалу) до Національної служби захисту про застосування заходів державного захисту, є:

1) прокурор;

2) керівник органу досудового розслідування;

3) слідчий;

4) слідчий суддя (суддя).

 

У системі Національній служби захисту функціонує Комісія з державного захисту, яка є постійно діючим колегіальним органом.

До складу Комісії входять:

  • експерти Національної служби захисту;
  • співробітник прокуратури, визначений Генеральним прокурором України.

Комісія провадить експертну оцінку застосування правових, організаційно-технічних, оперативно-розшукових заходів, а також заходів державного захисту із зазначенням підстав та визначенням порядку їх застосування в рамках Державної програми захисту.

За результатом розгляду клопотання (ухвали) Комісія складає експертний висновок про наявність чи відсутність підстав для включення таких осіб до Державної програми захисту, які мають рекомендаційний характер для Голови Національної служби захисту.

 

Рішення про здійснення державного захисту приймає Голова Національної служби захисту за погодженням з Генеральним прокурором України на підставі експертного висновку Комісії з державного захисту про наявність чи відсутність підстав для включення особи до Державної програми захисту.

Голова Національної служби захисту укладає з особою, яка підлягає державному захисту   меморандум про співробітництво (письмовий договір для визначення правових відносин між сторонами в рамках Державної програми захисту).

 

Спеціальні заходи Державної програми захисту.

Стосовно осіб, включених до Державної програми захисту, Національною службою захисту може бути застосовано такі спеціальні заходи безпеки:

  • забезпечення фізичної безпеки особи;
  • заміна документів, у тому числі тих, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус;
  • видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
  • переселення на інше місце проживання або тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку;
  • здійснення додаткових заходів безпеки стосовно осіб, що тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах;
  • охорона житла, в якому постійно мешкає особа;
  • страхування майна особи;
  • зміна зовнішності. 

Тимчасові заходи державного захисту

У разі якщо загроза є невідворотною та неминучою, і обумовлена негайним прийняттям рішення, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий за попереднім погодженням з уповноваженою особою Національної служби захисту виносить постанову про застосування тимчасових спеціальних заходів безпеки.

Тимчасові спеціальні заходи застосовуються Національною службою захисту до моменту прийняття Головою Національної служби захисту за погодженням з Генеральним прокурором України рішення про включення особи до Державної програми захисту, але не більше десяти діб з моменту винесення постанови прокурором, керівником органу досудового розслідування, слідчим.

Підписатися на новини