05 лип. 2018
Коментарі Внутрішня політика Микола Скиба

Вступна кампанія - чи усвідомлюють молоді люди куди вступають, погоджуючись на цю гру?

  • Коментарі: 0
  • Перегляди: 640
Вступна кампанія - чи усвідомлюють молоді люди куди вступають, погоджуючись на цю гру?
Фото pixabay.com

Вступна кампанія - чи усвідомлюють молоді люди куди вступають, погоджуючись на цю гру?

Автор: Микола Скиба
05 лип. 2018 16:32

В Україні стартувала вступна кампанія до закладів вищої освіти. З 2 до 25 липня триватиме реєстрація електронних кабінетів; з 12 до 26 липня можна буде через цей інтерфейс подавати документи. Станом на 3 липня було активовано понад 14 тис. кабінетів і це близько 10 % від обсягу вступників за підрахунками МОН. Подача документів в електронному через централізований ресурс діє в Україні з 2016 р., однак її все ще сприймають насторожено, зокрема через «баги» з програмним забезпеченням і обчислювальними потужностями, які минулого року не витримали одночасного напливу охочих отримати вищу освіту. Отже, основні  хвилювання абітурієтів та їхніх батьків про те чи вистачить балів на бюджет, як безпомильно ввести усі дані і підвантажити необхідні документи. МОН цього року потурбувалося, щоби дати детальні інструкції і роз’яснення і налаштувати систему. Тож хочеться сподіватися, що з технічного боку все буде гаразд. Однак, за цими технічними клопотами варто не упустити чогось дуже суттєвого, а саме – розуміння що собою сьогодні являє вища освіта і яку практичну роль відіграє; які процеси в ній відбуваються і чого очікувати у найближчі роки? Український інститут майбутнього за участі залучених експертів: декана Київської бізнес-школи Миайла Крікунова, координаторки мережі студентський інкубаторів YEP Ксенії Семенової-Шелевицької, віце-президента Київської школи економіки Інни Совсун, взявся прозондувати майбутнє університетів і підготувати відповідний аналітичний документ. Наразі ми близькі до завершення і готові поділитися окремими фактами та інсайтами, які варто зауважити молодим людям, що прагнуть стати частиною студентської спільноти.

Вища освіта на сьогодні одночасно є соціальним феноменом  і потужною галуззю економіки. І в одному, і в іншому вимірах простежується кількісне зростання. Станом на 2017 год, у світі налічувалося 26 368 організацій вищої освіти, більша частина яких, а саме – 18,5 тис. є університетами. Число останніх продовжує зростати, як і кількість студентів. За даними ЮНЕСКО динаміка, з якою у світі збільшується кількість студентів з початку 1990-х стабільно випереджає динаміку зростання чисельності населення планети та динаміку зростання світового ВВП.

Студенти, аспіранти, а почасти - і викладачі (зокрема останнє стосується країн ЄС та Північної Америки) належать до наймобільніших груп населення. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) станом на початок 2010-х років у світі понад 4,4 млн студентів навчаються за межами країни походження. Міжнародні організації та уряди розвинутих країн підтримують таку мобільність, зокрема через такі інструменти як Болонський процес, та сформований ним EHEA (European Higher Education Area – Европейский простір освіти), який став зразком для IOHE Inter-American Organization for Higher Education – Міжамериканського простору вищої освіти та Организації міністров освіти Південня-Східної Азії (Regional Centre for Higher Education and Development - RIHED).

Заохочення академічної мобільності має передусім соціальні орієнтири (формування когорти людей, які належать до різних культур і мають досвід взаємодії). Але не меншими є і економічні резони. Скажімо за оцінками 2U, Inc.в 2016 р глобальний ринок вищої освіти склав $1.9 трлн. З очікуваним зростанням приблизно на 8% щорічно. При цьому, лише у Великобританії за період 2014-2015 рр. іноземні студенти та рідні, які їх відвідували принесли в економіку країни £25.8 млрд.

Однак, стаючи частиною простору вищої освіти, ви приєднуєтеся до все більшої кількості молодих людей, які претендують на все меншу кількість робочих місць з високим рівнем оплати. Крім того ви опиняєтеся перед дверима тисяч інституцій, які конкурють за кращих викладачів. І, звісно, що останні дістаються далеко не всім. Масифікація вищої освіти у куп зі змінами умов виробництва та створення доданої вартості призводить до розриву зв’язку між наявністю вищої освіти та успіхом на ринку прації. Спостерігаємо певну інфляції диплому як підтвердження кваліфікації. Вже з 2014 року експерти все настійливіше обговорюють поляризацію праці та зниження заробітної плати працівників із середнім рівнем кваліфікації на тлі зростання винагороди топ-менеджерам та висококласним спеціалістам.

Феномен вимушеного технологічного безроробіття стає відчутним фактором сучасного життя. Лише в США у 2017 р. через відсутність квалифікованих претендентів на вільні робочі місця число незайнятих зросло до 6.2 млн. (порівняно з  5.6 млн. у 2016 р). Нестачу висококваліфікованих кадрів відчули вже й 45% малих бізнесів. Вихід полягає у тому, щоби шукати університети, або окремі програми, що приведуть вас до вершин кваліфікацію або познаймлять з роботодавцем, з яким ви можете продовжити власне фахове зростання. Інший варіант – запуск власної справи ще в університеті. В такому разі вам варто перевірити чи є відповідна для цього інфраструктура та проекти.

Опосередкування зв’язків між наявністю вищої освіти і економічним добробутом спонукає зосередити увагу на інших перевагах, що їх дає вища освіта. Зокрема – чинник залучення до різноманітних спільнот і досвід соціальної активності та вже згаданої мобільності.

Масифікація вищої освіти витворила і інші виклики, зокрема – у політичній площині. Збільшення кількості молодих людей в університетах, включення їх у складні дискусії стало результатом політизації університетів – у першу чергу як майданчиків для політичних дискусій, але часто так як майданчиків для політичної дії. І тут важливо зрозуміти чи збігаються ваші цінності із тією культурою та соціальними пріоритетами, що культувується конкретним університетом.

Аналізуючи дослідженя, здійснені британским часописом “The Economist”, Михайло Крікунов наголошує на одному з висновків, що був зроблений в результаті: сучасний универсітет є не лише середовищем продукування знань, майданчиком для тренування інтелекту молодих людей і трансляції певної культури, але й  - головним агентом економічного зростання: «фабриками знань, але у центрі економіки знань.” Питання чи віддаєте ви собі звіт у тому як це працює? Адже основни активами цього типу економіки є креативність, винахідливість і тип мислення орієнтований на зростання, рівно як і критичне мислення, вміння співпрацювати і підтримувати продуктивну комунікацію. 

Детальніше про візію майбутнього університетів у аналітичній доповіді Українського інститут майбутнього, що готується до публікації.

Підписатися на новини