Новини

Майбутнє науки в Україні: місія можлива, але…

22 червня, 2018 0 568

Майбутнє науки в Україні: місія можлива, але…

Майбутнє науки в Україні: місія можлива, але…

Автор: Микола Скиба
22 черв. 2018 15:08

Організованізовуючи в Українськоve інституті майбутнього дебати на тему «Майбутнє науки в Україні: місія (не)можлива»? мені як експерту цього аналітичного центру йшлося про те, щоби зафіксувати і представити максимально широкий спектр точок зору на складне чи іноді заплутане питання, яке, втім можна сформулювати просто: що робити з науковою сферою в Україні? Важливим був саме принцип своєрідного «захисту» своєї позиції перед опонентами і зацікавленими сторонам. У публічному просторі України бракує відвертих дискусій, забагато колективного цинізму та взаємозвинувачень. Це перешдоджає ухваленню як кардинальних, так і далекосяжні, отже не завжди прості рішення. А для наукової сфери нашої держави настав час Х, коли управлінське рішення рішення дуже потрібне.

Проблемний ландшафт цього доволі розгалуженого господарства із національною та галузевими академіями наук із президіями та академіками, дослідницькими інститутами та науковими підрозділами університетів, науковим крилом профільного міністерства, тощо я коротко окреслив у попередньому коментарі. Повторю лише кілька тез і цифр.

Наука та наукомісткі виробництва стають одним із чинників конкуренції у сучасному світі, в якому близько 75 % ринкової вартості компаній зосереджено у нематеріальних активах, тобто -продуктах інтелектуальної власності. Однак останні два десятка років для наукової сфери України стали історією втрат. Катастрофічно погіршилася матеріально-технічна база дослідницьких центрів, загострилося питання з плагіатом і псевдонаукою. Натомість, кількість публікацій у видання індексованих у наукометричних базах та імпакт-фактор більшості наукових співробітників, залишилося на рівні 1990-х . Але найбільшою втратою є відтік мізків. За роки незалежності кількість науковців скоротилася вп’ятеро і на сьогодні за співвідношенням науковців на тисячу мешканців Україна демонструє один з найнижчих показників у Європі. Більш того - за результатами опитування в НАН України у 2016 році, 42,2% молодих науковців заявили про міграційні наміри.

До участі у дебатах ми запросили  представників Національної академії наук України, наукової спільноти, законодавчої та виконавчої влади, експертів і бізнес. Безпосередніми учасниками дебатів стали:

Юлія Безвершенко, кандидат фізико-математичних наук, заступниця голови Ради молодих вчених НАН України

Анатолій Загородній, віце-президент НАН України, директор і завідувач відділу теорії та моделювання плазмових процесів Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України, академік Національної академії наук України, професор, доктор фізико-математичних наук.

Олексій Колежук, професор Інституту високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступник голови Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій

Олексій Скрипник, Народний депутат України,  голова підкомітету з питань інноваційної діяльності та інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, співзасновник Українського інституту майбутнього

Інна Совсун, Віце-президент Київської школи економіки, перша заступниця Міністра освіти і науки України у 2014-2016 роках, старший викладач кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Дмитро Чеберкус, Генеральний директор Директоратунауки Міністерства освіти і науки України .

Наталя Шульга, кандидат біологічних наук, виконавчий директор Українського наукового клубу

Ми попросили спікерів структурувати відповідь на основне запитання за такою рубрикацією:

•             Три основних принципи, на яких мають керуватися люди, які ухвалюють рішення у царині науки

•             В який спосіб і ким має здійснюватися розподіл коштів на науково-дослідницьку діяльність.

•             Роль Верховної Ради України та центральних органів влади у виведенні з кризи наукової сфери: збільшити чи зменшити вплив, яким має бути регулювання?

•             Статус Національної академії наук України, зокрема президії в управлінні науковою сферою?

•             Якою має бути формат самоврядування та самоорганізації науковців?

•             Що робити з галузевими академіями?

•             Мережа науково-дослідних інститутів: як оцінити ефективність і що з нею робити далі? (наприклад: змінити процедуру призначення директорів, розформувати, тощо).

•             Університети і науково-дослідницькі інститути НАНУ – оптимальний формат взаємодії

•             Яким має бути формат взаємодії бізнесу з науковими закладами та центрами?

•             Як залучити у наукову сферу талановиту молодь і підтримати досвідчених науковців?

•             Інтеграція української науки у Європейський та світовий дослідницький простір

•             Система моніторингу і зворотнього зв’язку наука – суспільство.

Що вдалося? Як мінімум – зібрати носіїв відмінних позицій разом на одному майданчику; спонукати їх висловилися на рівних і вислухали аргументи одне одного, стисло і коректно відреагувати на взаємні закиди. Сподіваюся, що спікерам побачили слабкі сторони власних моделей, хоча вони й воліли про це мовчати, але публічне визнання як власних помилок, так і конструктивних аргументів з боку опонентів – це вже наступний рівень і рубікон.

Є консенсус у таких питаннях як  курс на інтеграцію української науки у європейський і світовий дослідницький простори, протистояння псевдонауці і доморощеним метрикам (одне з іншим досить пов’язане). Визнали також, що жоден з ключових акторів не зможе зберегти статус-кво і готовність змінюватися. Академія наук задекларувала готовність до омолодження кадрів і зміни системи менеджменту (втім уявлення про глибину і швидкість цих змін – все те, що відрізняє учасників події).  

Дискусія між учасниками та їх запитання одне до одного допомогла розгледіти контури стратегічних дилем. Про них трохи далі.

Що не вдалося? Вивести спільний дискурс на рівень сенсів  і від цього будувати порядок дій. Відповіді на запитання щодо принципів (тобто відповідт на питання для чого?), якими мають керуватися управлінці у свої виступи включили лише Юлія Безвершенко та Інна Совсун. Не з усім готовий погодитися і не впевнений, що все із запропонованого спрацює але їх позиція сприймалася більш аргументовано. Принаймні для того, щоби продовжити розмову і рухатися від обміну заявами до консолідації зусиль.

Також не вдалося залучити в якості опонентів представників технологічного бізнесу. Типовою відповіддю на запрошення стала фраза – не хочемо марнувати на це час. Голосом бізнесу був Олексій Скрипник, але одночасно необхідно було говорити і з позиції політичної еліти та законодавчої влади. Парламентар впорався з цією роллю, але така вимушена поліфонічність із розряду надзусиль, які мусять почасти компенсують брак інших голосів та рольових ніш і позицій. Скажімо – підприємців, які готові грати в довгу, науковців, які розуміються на стратегічному управлінні і розуміють потреби підприємців. Ланкою зв’язку між дослідниками та інноваторами є центри трансферу технологій, але в Україні наразі бракує навіть спеціалістів з цієї царини. В Уряді поки не спостерігається драйверів змін, а серед наукової спільноти - візіонерів і лідерів, які готові драйв задавати і підтримувати.

Стратегічні дилеми – це перше з чим стикнуться і лідери і візіонери. В дебатах вони прямо не обговорювалися, але із дискурсу вдалося витягнути такі «розтяжки».:

  • Сильне лідерство зі сконцентрованою відповідальністю vs розподілена відповідальність і широке представництво в ухваленні рішень
  • Системний підхід і масштаб синхронних змін vs точкові інтервенції, ad hock реакції максимальна гнучкість
  • Швидкі помітні  перемоги vs максимальна легітимність, багато невидимої ретельної роботи.

 

Це лише перші побіжні висновки. Український інститут майбутнього продовжує аналізувати позицію сторін як залучених до публічних дебатів, так і тих, хто залишилися в «тіні» і про цю ширшу картинку трохи згодом.

Ви маєте змогу зробити власні висновки переглянувши відео події і висловити свою точку зору в коментарях чи предметних пропозиціях.

Підписатися на новини